Повторити з дітками!!!!!

Голосних звуків шість:

голосні

[і], [и], [е], [у], [о], [а]

В українській мові 32 приголосних звука:

приголосні

[б], [п], [д], [д' ], [т], [т' ], [ґ ], [к], [ф], [ж], [з], [з' ], [ш], [с], [с' ], [г], [х], [дж], [дз], [дз' ], [ч], [ц], [ц' ], [в], [й], [м], [н], [н' ], [л], [л' ], [р], [р' ]

Букви в алфавіті мають такі назви:

Аа аБб бе Вв ве Гг ге Ґґ ґе Дд де Ее е Єє йе Жж же Зз зе Ии и

Іі іЇї йі Йй й(йот) Кк ка Лл ел Мм ем Нн ен Оо о Пп пе Рр ер Сс ес

Тт теУу у Фф еф Хх ха Цц це Чч че Шш ша Щщ ща Ьь м'який знак Юю йу Яя й

Букви я, ю,є можуть позначати як один, так і два звуки. Два звуки я, ю, є позначають лише у трьох випадках:

1. Коли вони стоять на початку слова: слово «яблуко» транскрибується наступним чином - [йáблуко]; Єреван – [йеревáн].

2. Два звуки я, ю, є позначають всередині слова після голосного: маяк – [майáк], Аюдаг – [айудáг].

3. Після апострофа і м'якого знака я, ю, є також позначають два звуки: здоров'я – [здорóвйа], Мольєр – [мол'йéр]

Гарних вихідних"""""


ПОЧИТАЙТЕ З ДІТКАМИ!!!!!

ВЕДМІДЬ І ПАВУЧОК Одного разу після довгої мандрівки по лісу Ведмідь заліз у свій барліг і глибоко заснув. А коли прокинувся, то побачив, що по його лапі лізе Павучок.
— Що це ти собі надумав? По мені, Ведмедеві, лазити?! —роздратовано пробурмотів Ведмідь.
Розсердився на Павучка і хотів був його вбити.
Що міг вдіяти маленький Павучок проти такого велетня?
— Простіть мені, вуйку! Я більше не буду,— почав благати Павучок Ведмедя.— Відпустіть мене, я вам ще в пригоді стану.
— Чим же ти, дрібнота, можеш мені послужити?— здивувався старий Ведмідь.— Яка з тебе поміч?
Але все-таки пожалів маленького і відпустив його.
Через деякий час у ліс прийшли мисливці.
Ходять, блукають у лісній гущавині то в один бік, то в другий, а дичини так і нема. Хотіли вже додому повертатися, але несподівано натрапили на сліди Ведмедя і почали за ним ганятись. Бідний Ведмідь не знав, куди подітися, щоб урятуватись від мисливців. Ось-ось виб’ється із сил, як раптом угледів під величезною скелею яму і скочив туди. Павучок це бачив і одразу про все здогадався. Побіг скоренько до тої ями і швидко обснував її густою павутиною. Потім став чекати, що буде далі.   Посидів трохи,  аж  тут   біжать   мисливці. Прибігли і стали неподалік від скелі.
— А може, наш бурмило заліз у он ту яму, що під скелею,— сказав один з мисливців.
— Туди він не міг залізти,— озвався другий мисливець.— Хіба  ти  не   бачиш — там   повно   павутиння. Якби Ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би. Хіба не так?
— Це правда!— підтвердили інші мисливці.
Постояли, покрутились та й пішли далі шукати.
А старий бурмило сидить собі тихесенько у тій ямі і від страху ні живий ні мертвий. Так налякався, бідолаха, так перепудився, що не смів навіть поворухнутись. І сидів там довго-довго.
А коли вже набридло сидіти, то вирішив визирнути і подивитись, чи нема якої небезпеки.
Лізе Ведмідь з тої ями і очам своїм не вірить — яма посновану густим павутинням, а Павучок гойдається на ній і сміється.
— Бачите, вуйку!— озвався Павучок до Ведмедя.— Якби не моє павутиння, то вас уже давно не було б на світі. Ви мене тоді пожаліли, то і я вас пожалів. Як кажуть: «Старе добро не забувається».
— Щиро тобі дякую, Павуче, що ти врятував мене від смерті,—відповів зі сльозами на очах старий Ведмідь.
Відтоді Ведмідь ставиться до Павучка з великою повагою і вдячністю.