ДІТКИ, ДЛЯ ВАС НОВІ ЗАВДАННЯ!!!!

           ШАНОВНІ БАТЬКИ, КАРАНТИН ПОДОВЖЕНО ПО                                         14 ЛЮТОГО!

Тік-Так

Казка

Чи бачили ви, діти, старовинний годинник? Такий товстий, незграбний із заводним механізмом, а не на батарейках, як зараз. Поважний і серйозний він ще висить десь у старих будинках, збережений бабусею чи дідусем і завжди вірно показує нам час. Не те що ці сучасні маленькі, плоскі, електронні годиннички, які часто понуро мовчать і чи то з лінощів, чи з неохоти зупиняються саме тоді, коли нам необхідно знати годину.

Отож, саме поважний, старенький і працьовитий, чесний і старанний годинник з заводним механізмом висів у Сергійкового дідуся у спальні. Сергійко завжди чув його важку ходу – тік-так. Хлопчику було дуже цікаво, як іде той Час там, усередині, та чи можна його зупинити. Але у дідову спальню він ніколи не заходив.
- Сергійку, швидше! Сергійку, поки ти сидиш та нічого не робиш Час іде, він не стоїть на місці. Він проходить повз тебе, а ти його дарма марнуєш.

День у день одне й те ж саме. Сергійко вперто марнував час і міг годину одягати штани щоб піти на вулицю. І бувало навіть так, що вже й сонце заходило, поки він збереться.
Якось, коли нікого не було вдома, Сергійко грався машинкою і вона, проїхавши увесь коридор, заїхала прямісінько у дідову спальню через відхилені двері. Що ж робити? Довго вагався Сергійко чи заходити без дозволу у дідову кімнату та вирішив, що нічого ж поганого не станеться. Потрібно лише забрати машинку і вийти. Сергійко зайшов і відразу здригнувся. Великий старий годинник саме відбивав шосту годину вечора. Поважно і твердо.
Хлопчик озирнувся в пошуках машинки. Вона заїхала аж під шафку, над якою висів старовинний годинник. Сергійко підійшов близько до годинника і від цікавості чи від захоплення не міг вже відвести від нього погляд. Виготовлений дуже давно умілими майстрами, годинник був справді дуже гарний з вигнутимим стрілочками, вирізбленою кришкою, чудернацькими цифрами на циферблаті. „Він, мабуть, ще старший від дідуся”, – подумав хлопчик.

Сергійко доторкнувся до холодного скла. „От мені б дізнатись як він іде? Як же потрапити туди, всередину?” І раптом, дверцята годинника відчинилися і Сергійко, не змігши відірвати руки від дверцят, почав зменшуватися й, ставши завбільшки з горіх, повис на ручці, міцно тримаючись, щоб не впасти.

Чиїсь руки підхопили його і потягнули усередину.
- Привіт, я Тік, а це – Так,– маленькі і худенькі хлопчики, наче стрілочки, стояли перед Сергійком. – Ти хотів побачити сам Час? Ми його діти.
- От чудасія! Невже я справді всередині годинника? Отого старовинного, дідусевого? Ой, хлопці! Ходім гратися. Я ж сам грався, а тепер з вами буду.
- Ні, ми не можемо гратися. Мусиш іти з нами, бо ми ніколи не зупиняємось, а дорогою ми все розповімо. Згода?
- Гаразд. Я з вами! А що це за дівчинка попереду біжить?
- Це наша молодша сестричка Секундочка. Вона швидше від нас іде в шістдесят кроків. А ще ми познайомимо тебе з батьком Часом. Він також постійно йде. Ще ні на хвилинку не зупинився. Час і твій дідусь - давні та щирі друзі.
- Так от чому дідусь так вчасно все робить. Ні хвилинки не згає. Все у нього розписано по хвилинках і він завжди всюди встигає! – здогадався Сергійко.
- А ти хіба не знав?
- Ні, навіть не здогадувався. Але ж і кумедно ви йдете – один крок Тік, один Так. Як же так можна?
- А ми й не помічали. Ми завжди так йдемо.
- Ой, ой! – почулось раптом попереду. – Біда зараз трапиться!
- Це Секундочка. Щось, напевно, сталося. Біжімо!

Сергійко разом з хлопчиками прибігли до Секундочки. Вона тремтіла і була дуже схвильована й пильно дивилась крізь скло годинника, крізь вікно на вулицю, людей і машини.
- Дивіться! Дівчинка висмикнула руку від мами і вибігла на дорогу. А там же машини!
- А звідки ти знаєш, що може трапитись біда? А може й не трапиться. Може, машини оминуть дівчинку? – Сергійко хотів заспокоїти друзів.
- Знаю. Ми у школі дуже добре вчимо математику. А у мене найкращі оцінки з математики. Я все порахувала. І швидкість, і відстань, і час. Ой, біда трапиться!
- Що там таке? – почулось позаду.
- Це– Час, - зашепотіли хлопчики. – Зараз ми тебе з ним познайомимо. Будь ввічливий.
- Доброго дня, пане, – привітався хлопчик, щойно Час порівнявся з ним.
- Доброго.  Це ти той хлопчина, що мене марнує?
- Я більше не буду,– схилив голову Сергійко.– А Ви і є той великий, знаменитий Час?
- Так, це я. Будемо тепер друзями, – усміхнувся привітно старий Час. - Що тут за галас?
- Секундочка підрахувала, що з дівчинкою, яка вибігла на дорогу, трапиться біда. На неї наїде вантажівка,– навперебій розповідали Тік і Так.
- Біда кажете?
- Так, велика біда. Дозвольте мені зупинити час на одну секундочку, щоб все виправити.
Цього ніхто не помітить. Одна секундочка дуже маленька. А  наш новий друг Сергійко за цю секунду відведе дитину до мами. І все буде добре.
- Добре, Секундочко, я дозволяю тобі це зробити. Зупиняй!

Секундочка миттю вийняля з кишеньки маленьку золоту стрілочку і, махнувши нею та промовивши лише їй відомі чарівні слова, зупинила мить. Все завмерло: і машини, і люди на вулиці.
А Сергійко тим часом швиденько зіскочив на дорогу і, вхопивши дівча за руку, відвів до мами. І так само швидко повернувся.
- От і все. От і добре. Дівчинку ми врятували, – Секундочка знову махнула стрілочкою і час відновив ходу.
- Молодці діти, і ти також, Сергійку. Бачу, добрий ти хлопчина і часу більше не гаятимеш.
- Обіцяю. Не гаятиму, – запевнив хлопчик. – Ніколи...

- Сергійку, прокидайся! Ти як тут опинився? – говорив дідусь погладжуючи хлопчика по голівці.
Сергійко прокинувся. Він лежав на дідовому ліжку і був уже зовсім не маленьким, а поряд не було ні Тіка, ні Така і Секундочки не було. Тільки у руках залишилась маленька золота стрілочка, подарована Секундочкою. Та сама, якою вона зупинила час, щоб відвернути біду.
-    Ой, дідусю, така пригода!
-    Що трапилось?
-    Та... ніколи говорити, мені ще потрібно іграшки поскладати. Час же не чекатиме, він іде.

Дідусь здивовано подивився на внука.
- Так, Сергійку. Все вірно. Він не чекатиме.
З того дня Сергійко все робив вправно, старанно і не запізнювався, щоб не марнувати Час дарма.

ЗНАЙДІТЬ РОЗБІЖНОСТІ!!!!

           ЗАДАЧІ НА ЗНАХОДЖЕННЯ СУМИ.

У живому кутку жило 3 черепахи і 1 їжак. Скільки всього звірів жило у живому кутку?

У дворі гуляло 7 голубів. До них прилетіло ще 3 голуби. Скільки всього стало птахів?

На дереві сиділо 5 сонечок. До них прилетіло ще 4 комахи. Скільки всього сонечок на галявині?

На березі літало 5 метеликів. До них приєдналося ще 5. Скільки всього метеликів відпочивало на березі?

У річці плавало 7 каченят. До них припливло ще 3 качаток. Скільки всього пташенят?

У квітах бавилось 4 бджілки. До них у гості прилетіло ще 5. Скільки всього бджіл у квітах?

У мавпи у кошику 3 банани. Скільки бананів стане у кошику, коли вона зірве ще 4?

У вирій відлетіло 4 чайки і 5 качок. Скільки всього птахів відлетіло у теплі краї?

Ягнятко зібрало 6 яблук, а телятко 4 груші. Скільки всього фруктів зібрали тварини?

У траві бавилось 4 кошенятка. До них прибігло ще 2. Скільки всього тваринок бавилось у траві?

У дворі було 4 гуски. До них прийшло ще 2 пташки. Скільки всього гусей у дворі?

У пустелі було 5 верблюдів. До них у караван прийшло ще 3. Скільки всього тварин у каравані?

Над озером літало 4 метелики. З ними почали бавитись ще 5. Скільки всього комах над озером?

Вранці господарка надоїла 5л молока, а в обід – 4л. Скільки всього літрів молока надоїла господарка?

На доріжці гралося 5 равликів. 4 равлики повзли мимо. Скільки всього равликів на доріжках?

У полі паслися 5 качок 5 інших качок летіли в небі. Скільки всього пташок у полі і в небі?

В очереті відпочивало 4 лебеді. До них на відпочинок сіло ще 3. Скільки птахів стало на озері?

На березі річки снідало 3 лелеки. До них на сніданок завітало ще 5 лелек. Скільки всього птахів стало?

У будинку мешкало 6 кошенят. До них на гостини завітало ще 3 тваринки. Скільки всього кошенят стало?

На сонечку грілось 4 жабки Біля них бавилось ще 4. Скільки всього жабок відпочивало?

До зайчика у гості прийшло 4 зайченят. Скільки всього їх стало?

На подвір’ї бігало 5 каченят і повзало 4 равлики. Скільки всього тваринок було на подвір’ї?

ВЧИМО АЛФАВІТ