Тема тижня " МИ ПІДПРИЄМЛИВІ"
Вчимося робити реклами, ділимося ідеями, бо ми гарні добродії.

Наша подорож до театру))))) Перегляд вистави
" АЛІСА В КРАЇНІ ЧУДЕС"

Минулий тиждень завершився виготовленням ПРАПОРІВ))))

ДЯКУЮ ЗА РОБОТУ!!!

Усіх з прийдешнім сятом))))

Покро́ва Пресвято́ї Богоро́диці — християнське[1] і народне свято, відзначається церквами східного обряду (православними та греко-католиками) 14 жовтня.

З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва[2]. Традиційно вважається, що на Покрову у 1942 році було утворено Українську повстанську армію, тому 14 жовтня святкується як день УПА.

З 2014 року указом Президента України Петра Порошенка на свято Покрови призначено День захисника України[4].

За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ'я — Царгород (Константинополь), намагаючись захопити місто. Мешканці столиці Візантії у гарячій молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповідями, явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей.

Богородиця — покровителька українських воїнів

Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами.

 

Продовжуємо вивчати рідний край, героїв Батьківщини.
Говоримо про відвагу, сміливість та вдячність.
Прочитайте з дітками))))

Про сміливість, допомогу та вдячність

Живуть в океані величезні хижаки – акули. Їдять різних тварин – риб, морських котиків, тюленів, навіть необережних крокодилів. Можуть відкусити шматок човна або з’їсти цілу консервну банку. Акули дуже небезпечні і немає в воді істоти, яка б їх не боялась... Крім маленького смугастого лосося – смачної невеликої рибки. Чому ж акули її не їдять?

Все почалося дуже-дуже давно. Земля ще була молода, сонце світило яскравіше, і панували в світі величезні рептилії – динозаври. Панували майже скрізь – на суші, в повітрі, та не в воді. Володарем вод була акула – мастодонт. У небі ширяли птеродактилі – гігантські літаючі ящери, по суші ходили велетенські диплодоки та тиранозаври. Вони не дожили до наших днів, а акули й досі є...

Одного разу, саме в ті далекі часи, велика біла акула вийшла на полювання. Родина лососів ховалася в тріщині на дні моря. Їх закривали від всевидячого акулячого ока водорості, тому рибки сиділи тихо, боячись навіть трошки ворухнути хвостиком. Та один непосидючий Лососик вигукнув:

– Та ну! Сидіти цілий день в тісній ущелині не цікаво! Та й не бачив я ніколи цієї вашої АКУЛИ, яку всі так бояться. Краще я попливу бавитись.

І, не встигли родичі й слова сказати, чкурнув у водорості. Пірнав і тішився собі погожим днем, поки не помітив між каменями величезну тінь. Допитлива рибка підпливла ближче і побачила найстрашнішу тварину в своєму житті. Вона завмерла з роззявленою пащею, зачепившись зубами за риф. Чудовисько знесилено рухало хвостом. Напівзакриті очі благали про допомогу. Маленький Лососик чимдуж помчав до страшної пащі. Один зазубрений зуб, виявилось, застряг і не давав відірватися. Зябра велетня важко опадали. Потрібно швидко рятувати, бо інакше ця риба загине!!! Лососик плавав між зубами-пилами. Хоч було дуже страшно, мусив порятувати бідолаху. Смугастий малюк розхитав зуба, штовхаючи його в різні боки. От, страховисько ще раз сіпнуло головою і зуб залишився в рифі, а воно звільнилось. Маленький Лососик від жаху зіщулився і розумів, що утекти від хижої пащі не встигне. Аж раптом почув:

– Дякую тобі, крихітна рибко! – зітхнув порятований. – Знай, ти звільнив Акулу – володаря цих вод. Я б загинув. Дякую. Щоб віддячити тобі, обіцяю, що ніколи моя родина не зашкодить твоїй. І ніхто не зможе вас образити! А ти, мій маленький друже, можеш плавати зі мною. Завжди матимеш, що з’їсти, і будеш під моїм захистом.

З тих пір морями та океанами плаває дивна пара – величезна хижа акула і маленький смугастий лососик.
Вчимося писати О  А  М  Л

Рахуємо в межах 10, порівнюємо, вчимо склад числа 2  3  4.

Вчимо : точка, промінь,відрізок, пряма.

Кути : прямий, гострий, тупий.

Гарного дня))))

Природнича галузь : рідний край, Україна, моря, гори, річки, наше місто.
Герб, прапор, гімн, Конституція .
Математика: різні види прямокутників, кути ( прямий,гострий,тупий)
Українська : писані А О М.

ДЕНЬ ВЧИТЕЛЯ І ДЕНЬ САМОВРЯДУВАННЯ. ДЯКУЄМО ВАСИЛЬЄВУ БОГДАНУ ЗА ЦІКАВІ УРОКИ!!!!!

Новий тиждень: " Я і БАТЬКІВЩИНА"

Юрій Ярмиш. Летюче дерево.

Хмаринки пливуть у небесній блакиті. Хмаринки… Он – схожа на білу троянду. Там он – як корабель з вітрилами. А на самісінькому обрії – наче Рожеве Дерево летить, махає дивним віттям…

А й справді – було таке Дерево. Росло на нашій землі, тягнулося до чистого неба і мріяло:

– В мене віти – мов крила. Та й на інших я не схоже. Бо рожеве. Ой, коли б хто знав, як набридло мені тут! Кожен день ті ж самі берізки та ясени… Вітре-вітрило, чародію небесний, понеси мене в небо, кудись на край світу, тільки далі від нашого лісу!

– Це я мо-о-жу! – зашелестів у лісових вершинах Вітер. – Це я мо-о-жу! А чи не жалкуватимеш потім? Бо я й сам не знаю, де опущу тебе… І ще знай: чарівна сила моя діє лише раз…

– Ой Вітроньку,- благало Дерево,- мені все одно, де жити, тільки б з хмарками привітатися, далі від нашого лісу залетіти!

– Гар-а-а-азд! – погодився Вітер.- А тепер трима-а-ай-ся! Він розігнався, вхопив Дерево за віти, висмикнув з корінням і поніс до хмар. А воно раділо:

– Ой, як гарно! Хай усі бачать, що й дерево може, як птах, літати. Хай усі знають: в якій землі захочу, там і пущу коріння!

І поніс Вітер оте Рожеве Дерево над озерами й морями, над горами й лісами. А коли зморився в дорозі, опустив його біля теплої річки – корінням у якусь ямку. Дмухнув, присипав вогкою землею:

– Рости на здоров’я! В мене справ – не перелічити. Прощавай!

Роздивилося Рожеве Дерево навкруг себе. Райдужні пташки літають, високі, без жодної гілочки дерева ростуть – тільки на верхівках велике, як лопухи, листя хитається.

Прудкі руді звірята з довгими хвостами з дерева на дерево скачуть. Спека – аж трава у полудень жухне. І нічого схожого на рідний ліс. Ні білих берізок, ні ясенів, ні набридлого Соловейка.

Рожеве Дерево перезнайомилося з усіма сусідами та й стало собі рости. Виявилося, що непосидючі руді звірятка звалися мавпочками. Вони чіплялися хвостами за гілки, весело розгойдувалися, вилазили на самісінькі верхівки дерев. Райдужні пташки пронизливо галасували, свистіли вдень і вночі.

Незабаром на Рожевому Дереві дозріли зернятка. Тепер воно чекало, коли навколо зашумлять дрібним листом рожеві парості – його маленькі діти.

Та зернятка падали в розпечений грунт і, мабуть, всихали там.

Жодної парості не з’явилося поруч. І це дуже непокоїло Дерево…

Минав час. Рожеве Дерево вже стало забувати свій ліс. Колишнє життя здавалося йому давнім сном, сивою казкою.

Але одного тихого ранку воно несподівано побачило на своїй гілці сіренького Соловейка і жовтогарячу Іволгу!

Зраділо Дерево:

– І вам теж набридло серед берізок і кленів? Хочете тут оселитися?

– Ні, зовсім не набридло! – відповів Соловейко. – Просто в наших краях зараз холодно. Зима!

І Соловейко з Іволгою почали шукати комашок – вони зголодніли в довгій дорозі.

Другого дня Рожеве Дерево знову спитало:

– Чому ви не співаєте, як оці райдужні пташки? Хіба вам тут не подобається?

– Ми співаємо тільки вдома, на рідній землі! – відказав Соловейко.

Пташки гостювали кілька місяців, а там стали збиратися в дорогу.

– Уже надходить весна! Тепло стане в нашому лісі! – раділа Іволга.

– Як гарно, коли гілочки прикрашаються бростю, коли зелене листячко полонить увесь ліс! – мріяв Соловейко.

Дерево слухало пташок, а далі тихенько попросило:

– Я одне тут. – В його шелестінні Соловейко з Іволгою почули сум. – Діточок немає… Візьміть, будь ласка, мої зернятка – киньте їх в тому лісочку, на тій самій галявині, де я народилося…

І знову минав час. Тепер Рожеве Дерево щороку нетерпляче чекало Соловейка й Іволгу:

– Ну, як там? Чи проклюнулися з моїх зерняток малі діти, чи живі-здорові?

– Проклюнулися! Ростуть, зеленіють, живі й здорові! А такі вже милі та гарні. Вам кланяються, у гості до себе запрошують!

Одного дня до Дерева навідався сам чародійник Вітер:

– Як тобі в цих місцях? Переказували мені – не дуже добре.

– Хочу додому, на рідну землю…- зашелестіло Дерево кожною гілочкою.

– Але я ж казав тобі, моя сила діє лише раз. Чому ж ти тоді не послухало?

– Хай шумлять восени холодні зливи, хай лютує мороз узимку,- хочу до рідного лісу!

Вітер схвилювався. Війнув крилами.

– Гаразд, спробую якось тобі зарадити!

…Хмаринки пливуть у небесній блакиті.

Хмаринки…

Он – схожа на білу троянду. Там он – як корабель з вітрилами.

А на самісінькому обрії Дерево Рожеве летить, тріпоче дивним віттям.

Рідну землю вітає.

ВЧИЛИ СЛОВА : Батьківщина і батьківщина, столиця- Киів, моря - Чорне, Азовське, гори Кримські, Карпатські, гора Говерла, наше місто - Вінниця, річки Дніпро, Південний Буг.
Математика : склад 2  3  4, порівняння у межах 10, повторювали компоненти при додаванні.
Українська мова: буква і звук М, читали сторінка 14.

                                               ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ))))

Деякі батьки сприймають своє дитя як власність. Чи так це? Зовсім ні. Діти виростають, починають заводити друзів і знайомих, одружуються і виходять заміж, вони нам зовсім не належать. Кожна людина повинна жити своїм життям, а не підкорятися або належати комусь.

На кожного з батьків лягає відповідальність за свого малюка. Нам необхідно виховувати дитину як цілісну і унікальну особистість зі своїми інтересами та амбіціями. А для цього малюк повинен відчувати, що його поважають і люблять. Адже все починається з сім'ї: відносини, почуття, сприйняття світу. Ми часто сприймаємо світ таким, яким нам підносили його батьки. І до людей ми ставимося так само, як вони. 

Якщо ви бажаєте співпрацювати і мати довірчі відносини з дітьми, вам необхідно поважати їх. Для цього ви повинні розуміти, що ваш карапуз ще в утробі - особистість. Чому? Тому що він цілком не схожий на вас, на чоловіка або сестру. Він, безсумнівно, володіє деякими спільними якостями з вами, і характер схожий, але він - унікальний. У нього інше мислення, сприйняття і розуміння всього. І ви повинні це розуміти. 

Дитина з перших своїх днів є особистістю. І ваше завдання тут - навчитьися з нею співпрацювати на благо вашим відносинам. Звичайно, це може звучати нерозумно або смішно. Але сміх залишимо скептикам. Поважати маленьких дітей важко, адже ми звикли поважати за якісь достоїнства або досягнення. Але якщо ви правильно будете ставитися до маленької людини, то незабаром зумієте знайти ті якості, за які її можна поважати. 

Ви знаєте, багато великих людей говорили про те, що у дітей та тварин є чому повчитися. Вони мають рацію. Тварини - приміром, такі розумні істоти, як собаки - не здатні зрадити або кинути в скрутну хвилину. На відміну від людей, вони віддані і дуже мудрі. А у дітей можна навчитися безпосередності, оптимізму, радості в малому. 

Якщо ваша дитина зробила щось таке, не забувайте хвалити і заохочувати її. Особливо це стосується матерів і синів. Мамина думка дуже важлива для майбутнього чоловіка. Похвала здатна виростити відповідального і сильного в собі хлопця, здатного на подвиги і серйозні вчинки. Не принижуйте дитину! Для неї приниження може стати фатальним і відкластися глибоко в душі. 

Ви самі здатні виховати в дитині ті якості, які, на вашу думку, повинні бути в людині. Хваліть за найменше! Говоріть про те, як ви любите і поважаєте свого малюка! Таке шанобливе і довірче відношення, як до дорослого - відмінний мотивуючий засіб. 

Навчайте свого карапуза з малих років поважати не тільки дорослих, а й діток. Ви повинні пояснити дитині, що поважаючи інших людей, вона зможе добитися і поваги до себе. А там де є повага, там є місце і дружбі, і любові, і розумінню. 

Гарних усім вихідних!!!
ПОЧИТАЙТЕ З ДІТКАМИ!

Казка про те, як друзі допомогли соловейкові одужати (Барна Наталія, 14 років)

  Жив у одному далекому-далекому світлому лісі соловейко. І мав той соловейко найчарівніший голос. Усі лісові мешканці раділи, коли він виводив свою радісну пісню. 

   Раптом замовк спів солов'я. Заметушилися усі лісові мешканці. Полетіли, пішли, побігли, поповзли до свого соліста. Пропав голос у співця, ледве шепоче. 

   А напередодні цієї події якраз лив дощ. Та цього разу він був такий сердитий, що не переставали падати його важкі краплі. Прохолодна вода геть залила гніздо солов'я і сталося так, що наш найкращий співак застудився. 

   Переполох у лісі розбудив стару сову. Заспана птиця висунулась із дупла. Усі так захоплено розповідали їй про солов'я, що сова, котра ніколи не чула його, адже удень сови дивляться сни, теж пристала до них.

   Приятелі вирішили допомогти своєму  найкращому співаку. Різні пташки нанесли прутиків на нове гніздечко. Вправні павуки найніжнішою ниткою зшили плед з пташиного пуху. Непосидючий зайчик, колючий їжачок, дбайлива білочка та інші небайдужі мешканці лісу щодня приносили ласощі соловейку та втішали його. Великий і сильний ведмідь вручив співцю чималий горщечок меду. Турботливий журавель, хороший приятель солов'я, носив так потрібну воду для гарячого чаю. Стара мудра сова готувала найкращі ліки з лісових ягід. 

   Соловейка дбайливо доглядали, тому він швидко одужав. Найкращий соліст знову завзято виводив неперевершені трелі, дякуючи своїм новим друзям.